- племінник
- [плеим’і/н:иек]
-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іy
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
племінник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
племінник — а, ч. Син брата або сестри; небіж … Український тлумачний словник
племінничок — чка, ч. Зменш. пестл. до племінник … Український тлумачний словник
сестренец — племінник, син сестри … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
сыновець — племінник, син брата … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
Коцюба, Гордий Максимович — Гордий Максимович Коцюба Гордій Максимович Коцюба … Википедия
братан — а, ч. 1) діал. Племінник із боку брата, небіж. 2) жарг. Член злочинного угруповання … Український тлумачний словник
небіж — не/бо/жа, ч. 1) Син брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних); племінник. 2) пестл. Звертання до чоловіка, молодшого за віком. 3) заст. Бідолаха … Український тлумачний словник
сестринець — сестрі/нець, нця, ч., діал. Племінник – син сестри … Український тлумачний словник
сестрич — а, ч., діал. Племінник – син сестри … Український тлумачний словник